Laughter as a Semiotic Problem
Loading...
Date
2021
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Dnipro National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan
Abstract
ENG: Purpose. The article is aimed to substantiate the view on the phenomenon of laughter as a subject of semiotic analysis, which leads to the following tasks: to reveal the possibilities of semiotics application in the study of laughter nature; to analyze the phenomenon of laughter as a cultural and natural phenomenon, as a sign and as an attribute; to consider the place of laughter in culture, which is understood as a sign system. Theoretical basis. The semiotic approach proceeds from the fact that human lives in the world of signs, all the surrounding reality can be interpreted as a sign system. The basic concept of semiotics is the concept of a sign. The theoretical basis of the article is understanding the culture as a sign-symbolic system. Laughter is considered as a phenomenon ontologically rooted in human culture. At the same time, laughter is on the edge of culture. The research is based on the work of semiotic authors, cultural researchers, and the researchers of laughter. Originality. The originality lies in the application of the semiotic method to the research of laughter phenomenon, consideration of the dialectics of natural and cultural, signedness and non-signedness, manifested in the phenomenon of laughter. Conclusions. Laughter is considered as a psychophysiological phenomenon (attribute) and as a cultural phenomenon (sign). Laughter acts as an emotional manifestation, a physiological reaction, but socially and culturally mediated. In any case, laughter indicates an emotional or cognitive state of a human. Laughter acts as a process and result of the interpretation of a sign, a reaction to a sign. Laughter is a form and a means of communication. Being a natural phenomenon, in the process of social evolution, laughter acquires signedness, is integrated by culture as a sign system, and, at the same time, maintains a connection with nature. Thus, laughter occupies an ambivalent position between nature and culture. In the phenomenon of laughter, the dual state of human is revealed. In laughter, boundaries are blurred, the unity and opposition of natural and cultural, biological and social, soul and body, thought and feeling, sign and attribute are manifested.
UKR: Мета. Обґрунтувати погляд на феномен сміху як на предмет семіотичного аналізу, що обумовлює розв’язання наступних завдань: розкрити можливості застосування семіотики в сфері дослідження природи сміху; проаналізувати феномен сміху як явище культурне і природне, як знак і як ознаку; розглянути місце сміху в культурі, котра розуміється як знакова система. Теоретичний базис. Семіотичний підхід виходить з того, що людина живе в світі знаків, тому вся навколишня дійсність може трактуватися як знакова система. Базовим поняттям семіотики є поняття знака. Теоретичною основою статті є розуміння культури як знаково-символічної системи. Сміх розглядається як явище, онтологічно вкорінене в людській культурі. У той же час, сміх знаходиться на межі культури. Дослідження засноване на роботах авторів, які займаються семіотикою, дослідників культури, а також дослідників сміху. Наукова новизна. Оригінальність полягає в застосуванні семіотичного методу до дослідження феномену сміху, розгляді діалектики природного і культурного, знаковості і незнаковості, що проявляється у феномені сміху. Висновки. Сміх розглядається як психофізіологічний феномен (ознака) і як культурний феномен (знак). Сміх постає як емоційний прояв, фізіологічна реакція, але соціально і культурно опосередкована. У будь-якому випадку сміх вказує на емоційний або когнітивний стан людини та виступає як процес і результат інтерпретації знака, реакція на знак. Сміх є формою і засобом комунікації. Будучи природним явищем, сміх в процесі соціальної еволюції набуває знаковості, інтегрується культурою як знаковою системою, і, в той же час, зберігає зв’язок з природою. Сміх, таким чином, займає подвійне становище між природою і культурою. В феномені сміху проявляється двоїстий стан людини. Сміх розмиває межі, виявляє єдність і протиставлення природного і культурного, біологічного і соціального, душі і тіла, думки і почуття, знака й ознаки.
UKR: Мета. Обґрунтувати погляд на феномен сміху як на предмет семіотичного аналізу, що обумовлює розв’язання наступних завдань: розкрити можливості застосування семіотики в сфері дослідження природи сміху; проаналізувати феномен сміху як явище культурне і природне, як знак і як ознаку; розглянути місце сміху в культурі, котра розуміється як знакова система. Теоретичний базис. Семіотичний підхід виходить з того, що людина живе в світі знаків, тому вся навколишня дійсність може трактуватися як знакова система. Базовим поняттям семіотики є поняття знака. Теоретичною основою статті є розуміння культури як знаково-символічної системи. Сміх розглядається як явище, онтологічно вкорінене в людській культурі. У той же час, сміх знаходиться на межі культури. Дослідження засноване на роботах авторів, які займаються семіотикою, дослідників культури, а також дослідників сміху. Наукова новизна. Оригінальність полягає в застосуванні семіотичного методу до дослідження феномену сміху, розгляді діалектики природного і культурного, знаковості і незнаковості, що проявляється у феномені сміху. Висновки. Сміх розглядається як психофізіологічний феномен (ознака) і як культурний феномен (знак). Сміх постає як емоційний прояв, фізіологічна реакція, але соціально і культурно опосередкована. У будь-якому випадку сміх вказує на емоційний або когнітивний стан людини та виступає як процес і результат інтерпретації знака, реакція на знак. Сміх є формою і засобом комунікації. Будучи природним явищем, сміх в процесі соціальної еволюції набуває знаковості, інтегрується культурою як знаковою системою, і, в той же час, зберігає зв’язок з природою. Сміх, таким чином, займає подвійне становище між природою і культурою. В феномені сміху проявляється двоїстий стан людини. Сміх розмиває межі, виявляє єдність і протиставлення природного і культурного, біологічного і соціального, душі і тіла, думки і почуття, знака й ознаки.
Description
V. Vershyna: ORCID 0000-0003-0784-4348; O. Mykhailiuk: ORCID 0000-0002-3596-0250
Keywords
human nature, culture, laughter, sign, semiotics, природа людини, культура, сміх, знак, семіотик, КДІД (ІПБТ)
Citation
Vershyna V. A., Mykhailiuk O. V. Laughter as a Semiotic Problem. Антропологічні виміри філософських досліджень. 2021. Вип. 20. С. 5–15. DOI: 10.15802/ampr.v0i20.248949.