«Українство» у дискурсах і наративах західноєвропейської літератури постмодерну (препринт)
| dc.contributor.author | Власова, Тетяна Іванівна | uk_UA |
| dc.date.accessioned | 2017-07-25T11:45:36Z | |
| dc.date.available | 2017-07-25T11:45:36Z | |
| dc.date.issued | 2017 | |
| dc.description | Т. Власова: ORCID: 0000-0001-5040-5733 | uk_UA |
| dc.description.abstract | UK: Мова, будучи тим єдиним засобом, за допомогою якого ми можемо проникнути в приховану від нас сферу ментальності, визначає текст як основний компонент комунікації. У зв’язку з цим концептуально необхідним є аналіз дискурсів, що віддзеркалюють ідеологію певної епохи, і наративів-історій, у вигляді яких дискурси існують. Художня література постмодерну, не заперечуючи існування «дослідного світу», кидає виклик його доступності для нас: ми пізнаємо дійсність лише через тексти-наративи. Твердження Р. Барта про «народження читача», який по-іншому означує текст, відкриває необмежені можливості для герменевтичної інтерпретації тексту. З іншого боку, заява про те, що історія й суспільство можуть бути прочитані як текст, привели до сприйняття культури як єдиного «інтертексту». Хоча інтерпретація не дотримується приписів, у ній немає нічого ірраціонального, оскільки тлумачення завжди відбувається в певному контексті. Це повною мірою стосується й британського роману М. Левицької «Коротка історія тракторів по-українськи» (2013). Положення наратора в рамках дискурсивної будови роману свідчить про те, що конструюючи дискурси, автор стає конструктором певних ідеологем, які вже є гегемонними в західній масовій культурі (стареча пристрасть, «рокова жінка», консюмеризм тощо). Комбінація цих дискурсів включає в комічну тканину роману наративи, що вводять складну проблематику «Свого» і «Чужого». Інтертекст не служить у цьому випадку меті гармонізації основних наративів роману, розмиваючи його головне «послання» й блокуючи доступ до гуманістичних дискурсів і наративів, наративу старості в тому числі. | uk_UA |
| dc.description.abstract | RU: Язык, будучи тем единственным средством, с помощью которого мы можем проникнуть в скрытую от нас сферу ментальности, определяет текст как основной компонент коммуникации. В связи с этим концептуально необходимо анализ дискурса, отражающие идеологию определенной эпохи, и нарративов-историй, в виде которых дискурсы существуют. Художественная литература постмодерна, не отрицая существования «исследовательского мира», бросает вызов его доступности для нас: мы познаем действительность только через тексты-нарративы. Утверждение Р. Барта о «рождении читателя», который по-другому обозначает текст, открывает неограниченные возможности для герменевтической интерпретации текста. С другой стороны, заявление о том, что история и общество могут быть прочитаны как текст, привели к восприятию культуры как единого «интертекста». Хотя интерпретация не соблюдает предписаний, в ней нет ничего иррационального, поскольку толкование всегда происходит в определенном контексте. Это в полной мере касается и британского романа М. Левицкой «Краткая история тракторов по-украински» (2013). Положение рассказчика в рамках дискурсивного строения романа свидетельствует о том, что конструируемые дискурсы, автор становится конструктором определенных идеологем, которые уже есть гегемонимы в западной массовой культуре (старческая страсть, «роковая женщина», консюмеризм и т.д.). Комбинация этих дискурсов включает в комическую ткань романа нарративы, вводящие сложную проблематику «своего» и «Чужого». Интертекст не служащим в этом случае целью гармонизации основных нарративов романа, размывая его главное «послания» и блокируя доступ к гуманистическим дискурсов и нарративов, нарратива старости в том числе. | ru_RU |
| dc.description.abstract | EN: Late postmodernity, “the time of sign”, is described by postmodern theorists as an epoch when discourses and narratives have become extremely influential; moreover, it is the time when media images, “regimes of signification” and the aestheticization of everyday life have become the significant feature of modern experience, exposing some definite modes of postmodern communication. Literature, being closely linked to knowledge in M. Foucault’s view of history, is loaded with ideology, penetrating postmodern discourses and narratives, intertexts included. Hence the significance of the text in postmodern studies, its relation to human beings who are its creators and addressees. The latter is connected with R. Barth’s proclaiming “the death of the author” and “the birth of the reader”, which is meant to assert that readers create their own meanings, and texts therefore are unstable and open to interpretation. Since history and society can be “read” as the text, in hermeneutics the idea of culture being the common intertext is widespread and influential. As for the importance of context, it is represented as one of the most significant issues of the postmodern theory. Although the interpretation does not follow rules, there is nothing “irrational” in it since it is always taking place in the definite context. All mentioned above is taken into consideration while analysing M. Levitska’s novel “A short history of tractors in Ukrainian”. The novel by M. Levitska which won the Wodehouse prise as the best piece of prosaic comical fiction in 2015, is, in fact, a “family saga” with a certain autobiographical narrative – the author’s parents were refugees from Ukraine after the Second World War, and her father, indeed, had written the “history of tractor-building in Ukraine”. Still the most influential narrative is a kind of “viagra”- saga: the former engineer from Ukraine being 84 years old fell in love with a 30-years old blond with the gorgeous bust whom he had met at the Ukrainian club in his small town near London. He spends his pension on Valentina’s whims, her cosmetological operations included, and believes that Valentina is pregnant with his own child.Trying to “save” her father from the “femme fatale”, the narrator – Nadezhda, goes deeper and deeper into the history of her parents in Ukraine, hence the dramatic change in the narrative, the tragic overtones began to sound in the narration though it is "by definition" a farce. The combination of dramatic “histories”, the narrative of the “old years” among them, introduces the problem of “Self” and the “Other” in the narrative. The intertext, changing the “overtones” of the narration, does not serve the aim of harmonizing the main themes of the novel and makes the main message of the novel vague and ambiguous; the latter blockades the humanistic narratives of the novel, – the narrative of the “old years” included. | en |
| dc.identifier.citation | Власова, Т. І. «Українство» у дискурсах і наративах західноєвропейської літератури постмодерну : [препринт] / Т. І. Власова // Українознавчий альманах. – 2017. – Вип. 20. – С. 90–94. | uk_UA |
| dc.identifier.uri | http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/10114 | |
| dc.language.iso | uk_UA | |
| dc.publisher | Київський національний університет імені Тараса Шевченко, Київ | uk_UA |
| dc.subject | постмодерн | uk_UA |
| dc.subject | українство | uk_UA |
| dc.subject | роман М. Левицької | uk_UA |
| dc.subject | західноєвропейський дискурс | uk_UA |
| dc.subject | Дерріда | uk_UA |
| dc.subject | наратив | uk_UA |
| dc.subject | украинство | ru_RU |
| dc.subject | роман М. Левицкой | ru_RU |
| dc.subject | западноевропейский дискурс | ru_RU |
| dc.subject | Деррида | ru_RU |
| dc.subject | нарратив | ru_RU |
| dc.subject | postmodern | en |
| dc.subject | ukrainians | en |
| dc.subject | roman M. Levitsky | en |
| dc.subject | western discourse derrida | en |
| dc.subject | narrative | en |
| dc.subject | КФП | uk_UA |
| dc.title | «Українство» у дискурсах і наративах західноєвропейської літератури постмодерну (препринт) | uk_UA |
| dc.title.alternative | «Украинство» в дискурсах и нарративах западноевропейской литературы постмодерна (препринт) | ru_RU |
| dc.title.alternative | "The Ukrainianess" in the Discourses and Narratives of the Western Postmordern Literature (preprint) | en |
| dc.type | Article | en |