Статті КФС
Permanent URI for this collection
EN: Articles
Browse
Browsing Статті КФС by Subject "anthropocentrism"
Now showing 1 - 2 of 2
Results Per Page
Sort Options
Item Антропологічний проект як підґрунтя картезіанської етики(Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, Дніпро, 2017) Малівський, Анатолій МиколайовичUKR: Мета статті – окреслення та осмислення чинників становлення антропологічного проекту Декарта, що передбачає послідовне розв’язання таких задач: а) акцентувати укоріненість антропологічного проекту Декарта в науковій революції, результатом чого є образ людини як втілення розуму; б) наголосити на переході Декарта до цілісного бачення природи людини як передумова змістовної розробки етики. Новизна. Автор виходить з незадовільності поверхового тлумачення антропології Декарта, де людина приймається до уваги як носій абстрактного розуму, а етика – як сукупність кількох простих правил. Чинники домінування редукованого образу людини в дослідницькій літературі пропонується пов’язувати з поверховою рецепцією наукової революції. Автор наполягає на необхідності прийняти до уваги вихід Декарта за межі поверхової рефлексії наукової революції в ході пошуку відповіді на виклик часу, пов’язаний з радикальною трансформацією світу та людини, що зумовлює актуалізацію проблеми належного способу існування людини). В ході змістовного осмислення останньої проблеми Декарт виходить за межі гносеології та переходить до цілісного бачення природи людини. Висновки. В основі редукованого тлумачення природи людини, як носія абстрактного розуму та етики, як простих правил лежить поверхове тлумачення ставлення Декарта до наукової революції. Аналіз до текстів Декарта відкриває перед нами як приховані досі глибини філософської спадщини мислителя ХVІІ століття Картезія, так і можливості – перспективи розуміння самих себе на початку ХХІ століття.Item Трансформация дихотомии “дух – тело” в философии Просвещения(ВГО "Украинская академия наук", Киев, 2015) Зимарева, Юлия ВикторовнаRU: Специфика соотношения духовного и телесного в дискурсе философии Просвещения представляет особый интерес в социокультурных реалиях начала ХХI века. С помощью компаративного анализа текстов философов–просветителей, используя герменевтический подход, автор обосновывает антропоцентризм философии Просвещения. Рассматривая трансформации соотношения субъекта и объекта, концепта телесности, дихотомические отношения концептов разума и тела, автор приходит к выводу о том, что в философии Просвещения различие между телом и духом, присущее религиозной и метафизической философской традиции, теряет свою oппозиционную однозначность, так как чувственность становится основанием человеческого бытия, то есть дух оказывается “надстройкой” над чувственностью, становясь высшей формой познания, и это качественно отличает человеческую форму жизни от животной.