Трансформация гендерной дихотомии духа и тела в философии и культуре постмодерна
Loading...
Date
2018
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, Дніпро
Abstract
RUS: Цель. Выделение теоретических оснований концептуальной реконструкции дихотомии "дух-тело" в смысловом поле философии и культуре постмодерна; определение места данной дихотомии в процессе перехода философии от неклассической к постклассической, культуры – к культуральным формам постмодерна. Теоретический базис. Изменяющиеся системы постпарадигмальных отношений, радикально трансформируя жизнь человека в мире постмодерна, репрезентируют очевидные трансформации фундаментальных понятийных схем. Для постсовременных философов дихотомия "дух-тело" не означает более истолкование отдельных субстанций, но разработку отношений между ментальными и физическими свойствами. Философы-феминисты утверждают, что оппозиция "дух-тело" занимает особое место в ряду классических дихотомий, поскольку именно она имеет ключевое значение в патриархатных концепциях маскулинности и фемининности. Тело и телесность становятся в постмодерне доминирующими темами не только в философии и "высокой" культуре, но и в массовой культуре; при этом акцент на их общих нарративах и интертекстах свидетельствует о фундаментальных трансформациях, отражающих "условие" постмодерна. Научная новизна исследования заключается в раскрытии специфики концептуальной реконструкции дихотомии "дух-тело" в качестве философской оппозиции, сопряженной с постмодернизмом и реализуемой в социальных практиках массовой культуры. В работе отражается идея концептуальной реконструкции абсолютов классических дуальностей в их коррелятивной связи с культурной логикой постмодерна в конце 20 – начале 21 в.в. Выводы. С переосмыслением дихотомии "дух-тело" тело теоретизируется как когнитивный агент с желаниями, независимыми от разума. В постмодерне тело – источник и очарования, и отвращения, и разрушения, и восстановления. При этом с ростом фактора визуализации и изменением статуса "высокой" культуры создается "поворот" в статусе массовой культуры: сегодня и у первой, и у второй множество общих дискурсов, нарративов и интертекстов.
ENG: Purpose. The signification of the theoretical grounds for the conceptual reconstruction of the dichotomy "spirit-body" in the field of postmodern notions in philosophy and culture, the identification of the location of the given dichotomy in the processes of the transition of philosophy from being classical to the postclassical one, simultaneously, culture – to the cultural forms of postmodernity. Theoretical basis. The changing systems of post paradigm relations, radically transforming human life in the postmodern world, represent the obvious transformations of the fundamental conceptual schemes. For postmodern philosophers, the dichotomy "spirit-body" does not mean better interpretation of separate substances any more, but the development of the relationship between mental and physical properties. Feminist philosophers assert that the "spirit-body" opposition occupies the special place among classical dichotomies, as it acquires the key meaning in the patriarchal concepts of masculinity and femininity. In the post modernity, the body and corporality become dominant themes not only in the philosophy and "high" culture, but also in mass culture; at the same time, the emphasis on their common narratives and intertexts testifies to the fundamental transformations that reflect the "condition" of postmodernity. Originality of this research lies in the expose of the specific transformation features of the dichotomy "spirit-body" as a philosophic opposition closely connected with postmodernism and realized in the practices of mass culture. This research is reflected of the idea of the absoluteness and invariability of this duality as the basic dichotomy of the classical philosophy in its correlation with cultural logic of the postmodernity at the end of the 20 – the beginning of the 21st centuries. Conclusions. With the reinterpretation of the "spirit-body" dichotomy, the body is theorized as a cognitive agent with desires independent of the mind. In postmodernism, the body is the source of charm, and aversion and destruction, and restoration. At the same time, with the growth of the visualization factor and the change in the status of "high" culture, the "turn" in the status of mass culture is created: today both the former and the letter have many common discourses, narratives and intertexts.
UKR: Мета. Виділення теоретичних підстав концептуальної реконструкції дихотомії "дух-тіло" у смисловому полі філософії та культурі постмодерну; визначення місця даної дихотомії у процесах переходу філософії від некласичної до посткласичної, культури-докультуральних форм постмодерну. Теоретичний базис. Мінливі системи постпарадігмальних стосунків, радикально трансформуючи життя людини у світі постмодерну, репрезентують наявні трансформації фундаментальних понятійних схем. Для постсучасних філософів дихотомія "дух-тіло" більше не означає тлумачення окремих субстанцій, але розробку стосунків між ментальними та фізичними властивостями. Філософи-феміністи стверджують, що опозиція "дух-тіло" посідає особливе місце у низці класичних дихотомій, оскільки саме вона має ключове значення в патріархатних концепціях маскулінності та фемінності. Тіло і тілесність постають у постмодерні домінуючими темами не тільки в філософії та високій "культурі, а й у масовій культурі; до того ж акцент на їх загальних наративах й інтертекстах свідчить про фундаментальні трансформації, що відображають "умову" постмодерну. Наукова новизна дослідження полягає в розкритті специфіки концептуальної реконструкції дихотомії "дух-тіло" в якості філософської опозиції, що поєднюється з постмодернізмом і реалізовується в соціальних практиках масової культури. У роботі відбивається ідея концептуальної реконструкції абсолютів класичних дуальностей у їх корелятивному зв’язку із культурною логікою постмодерну наприкінці 20 – початку 21 ст. Висновки. При переосмисленні дихотомії "дух-тіло" тіло теоретизується як когнітивний агент з бажаннями, незалежними від розуму. У постмодерні тіло є і джерелом чарівності, і відрази та руйнування, і відновлення. Втім із зростанням фактора візуалізації і зі змінюванням статусу "високої" культури відбувається "поворот" в статусі масової культури: нині і перша, і друга мають безліч загальних дискурсів, наративів та інтертекстів.
ENG: Purpose. The signification of the theoretical grounds for the conceptual reconstruction of the dichotomy "spirit-body" in the field of postmodern notions in philosophy and culture, the identification of the location of the given dichotomy in the processes of the transition of philosophy from being classical to the postclassical one, simultaneously, culture – to the cultural forms of postmodernity. Theoretical basis. The changing systems of post paradigm relations, radically transforming human life in the postmodern world, represent the obvious transformations of the fundamental conceptual schemes. For postmodern philosophers, the dichotomy "spirit-body" does not mean better interpretation of separate substances any more, but the development of the relationship between mental and physical properties. Feminist philosophers assert that the "spirit-body" opposition occupies the special place among classical dichotomies, as it acquires the key meaning in the patriarchal concepts of masculinity and femininity. In the post modernity, the body and corporality become dominant themes not only in the philosophy and "high" culture, but also in mass culture; at the same time, the emphasis on their common narratives and intertexts testifies to the fundamental transformations that reflect the "condition" of postmodernity. Originality of this research lies in the expose of the specific transformation features of the dichotomy "spirit-body" as a philosophic opposition closely connected with postmodernism and realized in the practices of mass culture. This research is reflected of the idea of the absoluteness and invariability of this duality as the basic dichotomy of the classical philosophy in its correlation with cultural logic of the postmodernity at the end of the 20 – the beginning of the 21st centuries. Conclusions. With the reinterpretation of the "spirit-body" dichotomy, the body is theorized as a cognitive agent with desires independent of the mind. In postmodernism, the body is the source of charm, and aversion and destruction, and restoration. At the same time, with the growth of the visualization factor and the change in the status of "high" culture, the "turn" in the status of mass culture is created: today both the former and the letter have many common discourses, narratives and intertexts.
UKR: Мета. Виділення теоретичних підстав концептуальної реконструкції дихотомії "дух-тіло" у смисловому полі філософії та культурі постмодерну; визначення місця даної дихотомії у процесах переходу філософії від некласичної до посткласичної, культури-докультуральних форм постмодерну. Теоретичний базис. Мінливі системи постпарадігмальних стосунків, радикально трансформуючи життя людини у світі постмодерну, репрезентують наявні трансформації фундаментальних понятійних схем. Для постсучасних філософів дихотомія "дух-тіло" більше не означає тлумачення окремих субстанцій, але розробку стосунків між ментальними та фізичними властивостями. Філософи-феміністи стверджують, що опозиція "дух-тіло" посідає особливе місце у низці класичних дихотомій, оскільки саме вона має ключове значення в патріархатних концепціях маскулінності та фемінності. Тіло і тілесність постають у постмодерні домінуючими темами не тільки в філософії та високій "культурі, а й у масовій культурі; до того ж акцент на їх загальних наративах й інтертекстах свідчить про фундаментальні трансформації, що відображають "умову" постмодерну. Наукова новизна дослідження полягає в розкритті специфіки концептуальної реконструкції дихотомії "дух-тіло" в якості філософської опозиції, що поєднюється з постмодернізмом і реалізовується в соціальних практиках масової культури. У роботі відбивається ідея концептуальної реконструкції абсолютів класичних дуальностей у їх корелятивному зв’язку із культурною логікою постмодерну наприкінці 20 – початку 21 ст. Висновки. При переосмисленні дихотомії "дух-тіло" тіло теоретизується як когнітивний агент з бажаннями, незалежними від розуму. У постмодерні тіло є і джерелом чарівності, і відрази та руйнування, і відновлення. Втім із зростанням фактора візуалізації і зі змінюванням статусу "високої" культури відбувається "поворот" в статусі масової культури: нині і перша, і друга мають безліч загальних дискурсів, наративів та інтертекстів.
Description
O. Власова: ORCID: 0000-0003-1755-0853; Ю. Макешина: ORCID 0000-0002-2879-2930
Keywords
феминизм, дуализм, идеология, духовность, телесность, массовая культура, feminism, dualism, ideology, spirituality, corporality, mass culture, фемінізм, дуалізм, ідеологія, духовність, тілесність, масова культура, КФС
Citation
Власова, О. П., Макешина Ю. В. Трансформация гендерной дихотомии духа и тела в философии и культуре постмодерна. Антропологічні виміри філософських досліджень. 2018. Вип. 14. URL: http://ampr.diit.edu.ua/article/view/150751/155913.