Descartes on the Phenomenon of Man and the Boundaries of Doubt

Loading...
Thumbnail Image
Date
2020
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, Дніпро
Abstract
ENG: Purpose of the article is to reconstruct the ideological and philosophical context in which Descartes actualizes the phenomenon of man and the task of refuting scepticism. A precondition for its implementation is attention to the explication of the peculiarities of reception by researchers of scepticism and the doctrine of doubt; delineation of the semantic implications of the anthropological intention of philosophizing and the boundaries of doubt. Theoretical basis. I base my view of Descartes’ legacy on the conceptual positions of phenomenology, existentialism and hermeneutics. Originality. Based on the tendency of anthropologization of Descartes’ basic project, I refute the wide-spread tendency to qualify Descartes’ position as a sceptic, which is based on superficial stereotypes about the impersonality of his philosophy. The modern reception of the thinker’s texts indicates the priority for him of the task of explicating the conditions of man’s realization of his own vocation in the Universe, which is supplemented by the idea of the limits of science and the doubt correlative to it. Accordingly, Descartes’ refutation of scepticism appears in the form of concern for the creation of favourable conditions for human self-development, which implies a restrained attitude to the spheres of morality and religion. Conclusions. The author based on his own interpretation of the philosophical searching of the thinker attempted to rehabilitate Descartes’ position on scepticism. An appeal to the texts of the French philosopher shows that doubt is for him a means of creating conditions for the representation of the human in man. A deeper meaningful clarification of the method chosen by Descartes to refute scepticism involves appeal to the will and practical mastery of a new system of semantic coordinates of life.
UKR: Мета статті – реконструювати той світоглядно-філософський контекст, в якому актуалізується у Декарта феномен людини і завдання спростування скептицизму. Передумовою її реалізації є увага до експлікації особливостей рецепції дослідниками скептицизму та вчення про сумнів; окреслення смислових імплікацій антропологічної інтенції філософування та меж сумніву. Теоретичний базис. Свій погляд на спадщину Декарта я засновую на концептуальних положеннях феноменології, екзистенціалізму та герменевтики. Наукова новизна. Виходячи з тенденції антропологізації базового проєкту Декарта, я спростовую поширену тенденцію кваліфікувати позицію Декарта як скептика, яка базується на поверхових стереотипах щодо знеосоленості його філософії. Сучасна рецепція текстів мислителя свідчить про пріоритетність для нього задачі експлікації умов реалізації людиною власного покликання у Всесвіті, яка доповнюється ідеєю меж науки та корелятивного їй сумніву. Відповідно спростування скептицизму Декартом постає у вигляді турботи про створення сприятливих умов для саморозбудови людини, що передбачає стримане ставлення до сфер моралі та релігії. Висновки. На базі власного тлумачення філософських шукань мислителя та засновника філософської революції здійснена спроба реабілітації позиції Декарта щодо скептицизму. Звертання до текстів французького філософа засвідчує, що сумнів є для нього засобом створення умов для репрезентації людського в людині. Більш глибоке змістовне прояснення обраного Декартом способу спростування скептицизму передбачає звертання до волі та практичного опанування нової системи смисложиттєвих координат.
RUS: Цель статьи – реконструировать тот мировоззренчески-философский контекст, в котором происходит актуализация для Декарта феномена человека и задачи опровержения скептицизма. Предпосылкой ее реализации является внимание к следующим моментам: экспликации особенностей рецепции исследователями скептицизма антропологии мыслителя и его учения о сомнении; определение смысловых импликаций позиции Декарта относительно антропологической интенции философствования и границ сомнения. Теоретический базис. Свой подход я базирую на концептуальных положениях феноменологии, экзистенциализма и герменевтики. Научная новизна. Исходя из тенденции антропологизации базового проекта Декарта, я оспариваю распространенную тенденцию квалифицировать позицию мыслителя как скептика, которая базируется на поверхностных стереотипах об обезличенности его философии. Современная интерпретация наследия Декарта свидетельствует о приоритетности для него задачи экспликации условий реализации человеком своего призвания во Вселенной, которая дополняется идеей границ науки и коррелятивного ей со мнения. Соответственно опровержение скептицизма Декартом предстает в виде заботы о благоприятных условиях для самосозидания человека, что предполагает сдержанное отношение к сферам морали и религии. Выводы. На базе собственного толкования философских исканий мыслителя и основателя философской революции автором предпринята попытка реабилитации Декарта в отношении скептицизма. Обращение к текстам французкого философа свидетельствует, что сомнение является для него средством создания условий репрезентации человеческого в человеке. Более глубокое содержательное прояснения избранного Декартом способа опровержения скептицизма предполагает обращения к свободе и практическому освоению новой системы смысложизненных координат.
Description
A. Malivskyi: ORCID 0000-0002-6923-5145
Keywords
Descartes, man, God, ethics, theology, scepticism, doubt, Декарт, людина, Бог, етика, теологія, скептицизм, сумнів, скептицизм, сомнение, человек, этика, теология, КФС
Citation
Malivskyi A. M. Descartes on the Phenomenon of Man and the Boundaries of Doubt. Антропологічні виміри філософських досліджень. 2020. Вип. 18. С. 144–154. DOI: 10.15802/ampr.v0i18.221410.