Міфологізація та образ жінки у дискурсах масової культури постмодерну

Abstract

UK: Інтелектуальний контекст початку ХХІ ст., визначивши нові теми й предмети досліджень, defacto стирає межі між високою й низькою культурою, приділяючи особливу увагу масовій культурі як феномену, який постає засобом пошуку «відволікань» у реальному світі. У найширшому проблемному полі постмодернізму масова культура репрезентує те, як звичайна людина позначає себе як індивід у темпоральних і локальних вимірах. Коли сучасна культура репрезентує жінку в мейнстримі засобів масової інформації, вона «за визначенням» постає головним об’єктом створення певних міфологем, як правило, пов’язаних з цілями консюмеризму. Важливо те, що створена в уяві ілюзорна реальність спотворює наявну «картину світу», у якій жіночність, як і раніше, найчастіше подається як біологічна властивість. Тому метою нашої роботи є міждисциплінарний аналіз проблеми гендерної міфологізації у філософії й культурі постмодерну. Вищеозначене показує необхідність використання принципів системного аналізу з акцентом на герменевтичній інтерпретації текстів масової культури. Необхідно наголосити, що фемінінність і тілесність у своєму поєднанні займають особливе місце в культурі постмодерну; останнє яскраво репрезентується в усіх жанрах масової культури: як у серіалах Netflix, HBO, NBC, MTV, так і на широких екранах, що, безумовно, свідчить про феномен безпрецедентної візуалізації, яка використовується в різних жанрах масової культури. Припускаючи, що «героїня» масової культури початку ХХІ ст. – це артефакт, автори «артефактів» фемінінності, як і раніше, використовують домінантні міфологеми патріархатної культури, безумовно, із зазначенням певних змін. Тому для появи нової динаміки щодо міфологізації фемінінності важливо позбавити жіночність від страху патріархатної маскулінності. Сьогодні це завдання вирішується в мистецькому полі масової культури, на її найвищому рівні репрезентації гендерних міфів та міфологем (К. Баклі, А. Монро, М. Етвуд, Л. Моріарті та ін.).

EN: The intellectual context of the early 21st century, defining new topics and subjects of research, is de facto blurring the boundaries between high and low culture, emphasizing mass culture as a phenomenon that appears to be a means of seeking distractions in the real world. In the problematic field of postmodernism, mass culture represents how an ordinary person describes himself/herself as an individual in temporal and local dimensions. When contemporary culture represents a woman in the mainstream media, a woman is by definition the primary object of creating mythologemes, usually related to the goals of consumerism. Of great importance is that the illusory world created in the imagination deforms the existing world view in which femininity is still more often represented as a biological quality. The goal of the paper is an interdisciplinary analysis of the issues of gender mythologization in postmodern philosophy and culture. The above-mentioned demonstrates the need for applying the principles of systematic analysis with a focus on hermeneutical interpretation of texts of mass culture. It should be stressed that femininity and embodiment in their combination hold a specific place in the postmodern culture; the latter is vividly represented in all genres of mass culture: both in television shows and series (Netflix, HBO, NBC, MTV) and on the wide screen. This goes to prove the phenomenon of unprecedented visualization used in different genres of mass culture. On the presumption that the heroine of mass culture in the early 21st century is an artifact, the authors of feminine artifacts are continuing to use the dominant myths of patriarchal culture, with certain changes. Therefore for the emergence of new dynamics in the mythologization of femininity, it is important to disburden women of the fear of patriarchal masculinity. Today this problem is solved in the artistic field of mass culture in its highest echelon of gender myths and mythologemes (C. Buckley, A. Monro, M. Atwood, L. Moriarty et al.).

RU: Интеллектуальный контекст начала XXI в., определив новые темы и предметы исследований, defacto стирает границы между высокой и низкой культурой, уделяя особое внимание массовой культуре как феномену, который возникает средством поиска «отвлечений» в реальном мире. В широком проблемном поле постмодернизма массовая культура представляет то, как обычный человек обозначает себя как индивид в темпоральных и локальных измерениях. Когда современная культура представляет женщину в мейнстриме средств массовой информации, она «по определению» предстает главным объектом создания определенных мифологем, как правило, связанных с целями консюмеризма. Важно то, что созданная в воображении иллюзорная реальность искажает существующую «картину мира», в которой женственность, как и раньше, чаще всего подается как биологическое свойство. Поэтому целью нашей работы является междисциплинарный анализ проблемы гендерной мифологизации в философии и культуре постмодерна. Вышеуказанное показывает необходимость использования принципов системного анализа с акцентом на герменевтической интерпретации текстов массовой культуры. Необходимо отметить, что фемининность и телесность в своем сочетании занимают особое место в культуре постмодерна; последнее ярко представляется во всех жанрах массовой культуры: как в сериалах Netflix, HBO, NBC, MTV, так и на широких экранах, что, безусловно, свидетельствует о феномене беспрецедентной визуализации, которая используется в различных жанрах массовой культуры. Предполагая, что «героиня» массовой культуры начала XXI века. – это артефакт, авторы «артефактов» фемининности, как и раньше, используют доминантные мифологемы патриархатной культуры, безусловно, с указанием определенных изменений. Поэтому для появления новой динамики по мифологизации фемининности важно избавить женственность от страха патриархатной маскулинности. Сегодня эта задача решается в художественном поле массовой культуры, на ее высоком уровне репрезентации гендерных мифов и мифологем (К. Бакли, А. Монро, М. Этвуд, Л. Мориарти и др.).