Мовно–комунікативна організація жанру театрального інтерв’ю України: гендерні принципи

Abstract

UK: У статті виявляється специфіка презентації сучасного сценічного мистецтва в жанрі театрального інтерв’ю через гендерні принципи (стереотипи) на сторінках спеціалізованих друкованих видань України («Кінотеатр», «Український театр», «Просценіум»). Методологія. Поєднання загальнонаукових та спеціальних методів дослідження соціальних комунікацій дозволили окреслити особливості функціонування гендерлекту в журналістській творчості, яка торкається проблем театрального мистецтва, розвитку й становлення артистичної особистості. Індуктивно–дедуктивний метод допоміг диференціювати мовно–стилістичні особливості текстів театральної тематики, схарактеризувати їх гендерну приналежність (жіночий та чоловічий гендерлект). За допомогою контентта дискурс–аналізу автором структуровано 350 театральних інтерв’ю в культурологічних вітчизняних виданнях, визначено їх комунікативний потенціал. Методологічною основою статті виступають праці видатних теоретиків та практиків театру Леся Курбаса, К.Станіславського, Є.Гротовського, П.Паві, Р.Ліча, дослідників гендерної проблематики ЗМІ. Наукова новизна полягає у доведенні гіпотези про те, що сучасне театральне мистецтво України позиціонується як самодостатня мистецька медіа. Екстраполяція його концептів на жанр театрального інтерв’ю дозволяє стверджувати ефективність відомого комунікаційного ланцюга: комунікатор – комунікант (журналіст – читач), який функціонує в площині гендерлекту.

RU: В статье раскрывается специфика презентации современного сценического искусства в жанре театрального интервью через гендерные принципы (стереотипы) на страницах специализированных печатных изданий Украины ( «Кинотеатр», «Украинский театр», «Просцениум»). Методология. Сочетание общенаучных и спеных методов исследования социальных коммуникаций позволили определить особенности функционирования гендерлекту в журналистском творчестве, которая касается проблем театрального искусства, развития и становления артистической личности. Индуктивно-дедуктивный метод помог дифференцировать языково-стилистические особенности текстов театральной тематики, охарактеризовать их гендерную принадлежность (женский и мужской гендерлект). С помощью контент и дискурс-анализа автором структурировано 350 театральных интервью в культурологических отечественных изданиях, определены их коммуникативный потенциал. Методологической основой статьи выступают труды выдающихся теоретиков и практиков театра Леся Курбаса, К. С. Станиславского, Е. Гротовського, П. Пави, Р. Лича, исследователей гендерной проблематики СМИ. Научная новизна заключается в доведении гипотезы о том, что современное театральное искусство Украины позиционируется как самодостаточная художественная медиа. Экстраполяция его концептов на жанр театрального интервью позволяет утверждать эффективность известного коммуникационного цепи: коммуникатор - коммуникант (журналист - читатель), который функционирует в плоскости гендерлекту.

EN: The article reveals specific features of modern theatrical art presentation in the genre of theatrical interview through gender principles (stereotypes) on the pages of specialized printed editions (periodicals "Kino Teatr Magazine", "Ukrainian theatre", "Prostsenium"). Methodology. The combination of general scientific and special research methods of social communications allows to outline the features of gender functioning in journalistic work which touches upon the problems of theatrical art, development and formation of an artistic personality. Inductive and deductive method helps to differentiate linguistic and stylistic peculiarities of the texts on theatrical subjects, to characterize their gender identity (female and male). With the help of content and discourse analysis the author structures 348 theatrical interviews in national cultural editions; their communicative potential is determined. The methodological basis of the article is the works of outstanding theater theorists Les Kurbas, K. Stanislavsky, Y. Grotovsky, P. Pavi, R. Licha, researchers of gender problems in mass media. The scientific novelty is to prove the hypothesis that modern theatrical art of Ukraine is positioned as self–sufficient artistic media. Extrapolation of its concepts to the genre of theatrical interview allows to assert the effectiveness of a well–known communicative chain: communicator – communicant (journalist–reader), which operates in the space of gender.