Мова як складова жіночої суб’єктивності у літературі та філософії постмодернізму

Abstract

UK: У статті розглянуто проблему мови як невід’ємного чинника становлення жіночої суб’єктивності у літературних та філософських творах постмодерної сучасності. У статті підкреслюється, що саме літературне осмислення філософських проблем є пріоритетною тенденцією у аналізі критичних праць переважної більшості теоретиків-постмодерністів. Дається спроба проаналізувати роль так званої «жіночої літератури», «жіночої» мови у становленні жіночої суб’єктивності, розглядаються поняття перформансу та перформативності як основних концептуальних інструментів при, у тому числі і ґендерній, ідентифікації.

RU: В статье рассмотрена проблема языка как неотъемлемого фактора становления женской субъективности в литературных и философских произведениях постмодерной современности. В статье подчеркивается, что именно литературное осмысление философских проблем является приоритетной тенденцией в анализе критических работ подавляющего большинства теоретиков-постмодернистов. Дается попытка проанализировать роль так называемой «женской литературы», «женского языка» в становлении женской субъективности, рассматриваются понятия перформанса и перформативности как основных концептуальных инструментов при, в том числе и гендерной, идентификации.

EN: The article deals with the problem of language as an integral part of the feminine subjectivity formation in the literary and philosophical works of postmodernism. The article underlines that the literary understanding of philosophical problems is the main tendency when analyzing the critical works of a great number of the theoretical postmodernists. The article tries to analyze the role of the so-called «feminine literature» and «feminine language» in the feminine subjectivity formation; the problems of performance and performativity as the main conceptual instruments of (also gender) identification are considered.