Gogol on the Man’s Calling in European Philosophy and Russian Messianism
Loading...
Date
2022
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Ukrainian State University of Science and Technologies, Dnipro
Abstract
ENG: The purpose is to study that period of evolution of Gogol’s position, in which his ideas of russian messianism are most clearly outlined ("Selected Passages" and "The Author’s Confession"). To delineate the forms of determining the influence of messianism on his negative assessments of the anthropology of the Early New Age and the Enlight-enment. Realization of the specified purpose presupposes, first, the analysis of his way of interpreting humanism in the European classical philosophy, and, secondly, to clarify the nature of his connection with the way of substantiat-ing the idea of the Russian messianism. Theoretical basis. Our view of Gogol’s heritage is based on the conceptual positions of phenomenology, existentialism, and hermeneutics. Originality. It is revealed, that period of evolution of Gogol’s position, which most clearly outlines his ideas of russian messianism ("Selected Passages" and "The Author’s Confession"), his position on human nature and its calling is fundamentally different from the position of philosophy of Early New Age and the Enlightenment. If in the first case, it is a question of service to the russian empire, in the last one, it is a question of self-development of the person. Gogol’s dehumanization of those perceptions about the man that have occurred in European classical philosophy is a precondition in justification of russian messianism for him. One of its key factors is a narrow understanding of insight the ideas concerning the spiritual foundation of the world, namely – its reduction to the russian empire. Conclusions. Gogol’s philosophical doctrine of man is only par-tially described as belonging to the "philosophy of the heart". The disadvantage of this qualification is the impossibil-ity of explaining the question of the origins in Gogol’s attempt to substantiate russian messianism. The article demon-strates that the deformation of the basic idea about the connectivity of man with the spiritual arche of the world is its substantive precondition for the philosophy of the Early New Age and the Enlightenment. Gogol narrows it down to the Russian Empire, which makes it impossible to positively delineate the orientations of the russian people. There-fore, his oeuvre during the work on "Selected Passages" and "The Author’s Confession" for future generations is a warning about the futility of a single russian path of development, isolated from European civilization. As the further development of russian thought and history proves, Gogol’s warning as a Ukrainian thinker really has not been heard. A vivid manifestation of this is the cave nationalism that we see today during the russian-Ukrainian war.
UKR: Мета – вивчити той період еволюції позиції Гоголя, в якому найбільш виразно окреслені його ідеї російського месіанства ("Вибрані місця" та "Авторська сповідь"). Окреслити форми детермінуючого впливу месіанства на негативні оцінки ним антропології Нового часу та Просвітництва. Реалізація зазначеної мети передбачає, по-перше, аналіз його способу тлумачення гуманізму у європейській класичній філософії, та, по-друге, з’ясування характеру його зв’язку зі способом обґрунтування ідеї російського месіанства. Теоре-тичний базис. Наш погляд на спадщину Гоголя заснований на концептуальних положеннях феноменології, екзистенціалізму та герменевтики. Наукова новизна. Виявлено, що той період еволюції позиції Гоголя, в якому найбільш виразно окреслені його ідеї російського месіанства ("Вибрані місця" та "Авторська сповідь"), його позиція стосовно природи людини та її покликання принципово відмінна від позиції філо-софії Нового часу та Просвітництва. Якщо в першому випадку йдеться про служіння російській імперії, то в останньому йдеться про саморозбудову особистості. Гоголівська дегуманізація тих уявлень про людину, які мали місце в європейській класичній філософії, є для нього передумовою обґрунтування російського месіан-ства. Одним з її ключових чинників є вузьке розуміння уявлень про духовну першооснову світу, а саме – редукція її до російської імперії. Висновки. Філософське вчення Гоголя про людину лише частково опи-сується як таке, що належить до "філософії серця". Вадою цієї кваліфікації є неможливість прояснити пи-тання про витоки спроби Гоголя обґрунтувати російське месіанство. В тексті статті продемонстровано, що його змістовною передумовою є деформація базового для філософії Нового часу та Просвітництва уявлення про сполученість людини з духовним першоначалом світу. Гоголь звужує його до російської імперії, що унеможливлює позитивне окреслення орієнтирів російської людини. А тому його творчість в період роботи над "Вибраними місцями" та "Авторською сповіддю" для наступних поколінь є попередження про безпер-спективність окремого російського шляху розвитку, ізольованого від європейської цивілізації. Як свідчить подальший розвиток російської думки та історії, попередження Гоголя як українського мислителя так і не було почуте. Яскравим проявом цього є той печерний націоналізм, який ми спостерігаємо сьогодні під час російсько-української війни.
UKR: Мета – вивчити той період еволюції позиції Гоголя, в якому найбільш виразно окреслені його ідеї російського месіанства ("Вибрані місця" та "Авторська сповідь"). Окреслити форми детермінуючого впливу месіанства на негативні оцінки ним антропології Нового часу та Просвітництва. Реалізація зазначеної мети передбачає, по-перше, аналіз його способу тлумачення гуманізму у європейській класичній філософії, та, по-друге, з’ясування характеру його зв’язку зі способом обґрунтування ідеї російського месіанства. Теоре-тичний базис. Наш погляд на спадщину Гоголя заснований на концептуальних положеннях феноменології, екзистенціалізму та герменевтики. Наукова новизна. Виявлено, що той період еволюції позиції Гоголя, в якому найбільш виразно окреслені його ідеї російського месіанства ("Вибрані місця" та "Авторська сповідь"), його позиція стосовно природи людини та її покликання принципово відмінна від позиції філо-софії Нового часу та Просвітництва. Якщо в першому випадку йдеться про служіння російській імперії, то в останньому йдеться про саморозбудову особистості. Гоголівська дегуманізація тих уявлень про людину, які мали місце в європейській класичній філософії, є для нього передумовою обґрунтування російського месіан-ства. Одним з її ключових чинників є вузьке розуміння уявлень про духовну першооснову світу, а саме – редукція її до російської імперії. Висновки. Філософське вчення Гоголя про людину лише частково опи-сується як таке, що належить до "філософії серця". Вадою цієї кваліфікації є неможливість прояснити пи-тання про витоки спроби Гоголя обґрунтувати російське месіанство. В тексті статті продемонстровано, що його змістовною передумовою є деформація базового для філософії Нового часу та Просвітництва уявлення про сполученість людини з духовним першоначалом світу. Гоголь звужує його до російської імперії, що унеможливлює позитивне окреслення орієнтирів російської людини. А тому його творчість в період роботи над "Вибраними місцями" та "Авторською сповіддю" для наступних поколінь є попередження про безпер-спективність окремого російського шляху розвитку, ізольованого від європейської цивілізації. Як свідчить подальший розвиток російської думки та історії, попередження Гоголя як українського мислителя так і не було почуте. Яскравим проявом цього є той печерний націоналізм, який ми спостерігаємо сьогодні під час російсько-української війни.
Description
A. Malivskyi: ORCID 0000-0002-6923-5145, D. Snitko: ORCID 0000-0001-7417-7958;
Keywords
Gogol, calling, humanism, messianism, Orthodoxy, rationalism, Enlightenment, Гоголь, покликання, гуманізм, месіанство, православ’я, раціоналізм, Просвітництво, КФУ
Citation
Malivskyi A. M., Snitko D. Y. Gogol on the Man’s Calling in European Philosophy and Russian Messianism. Антропологічні виміри філософських досліджень. 2022. Вип. 21. С. 115–125. DOI: 10.15802/ampr.v0i21.260480.