Doctrine of Man in Descartes and Pascal
Loading...
Date
2019
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Дніпровський національний університет залізничного транспорту ім. акад. В. Лазаряна, Дніпро
Abstract
ENG: Purpose. The paper aims at substantiating the meaningful relationship between Descartes’ and Pascal’s posi-tions as two variants in responding to the demand of the era in the development of anthropology. The realization of this purpose involves defining the spiritual climate of the era and addressing to the texts of two great French thinkers of the 17th century to demonstrate common moments in interpreting the phenomenon of a man. Theoretical basis. The methodological basis in the research is the conceptual propositions of the representatives of phenomenology and hermeneutics. Originality. The existence of the doctrine of human nature by Descartes is argued and the mani-festations of common moments with Pascal’s doctrine are outlined. The latter include the context of the Copernican unfinished Revolution, the emphasis on restrictions in the methodology of the natural sciences, the intense search for description language beyond the rational components of human nature, the high opinion in the Christian understand-ing of man, critique of atheism. Conclusions. The paper substantiates the meaningful relationship in the doctrine of man from both French thinkers, which manifests itself in the vision of the initial situation as a person’s choice of their own foundations in the course of conceptualization the scientific revolution, understanding of Christianity as a basic paradigm of thinking, priority of the anthropological interest over natural-science one, the dominant role of the ethical philosophizing motive.
UKR: Мета. Аргументувати змістовну спорідненість позицій Декарта і Паскаля як двох варіантів відповіді на запит епохи щодо розбудови антропології. Реалізація означеної мети передбачає окреслення духовного клімату епохи та звертання до текстів двох великих французьких мислителів 17-го століття для демонстрації спільних моментів у тлумаченні феномену людини. Теоретичний базис. Методологічною основою дослідження є концептуальні положення представників феноменології та герменевтики. Наукова новизна. Аргументовано наявність вчення про людську природу в Декарта та окреслено прояви спільних моментів з вченням Паскаля. До числа чинників останніх належать контекст незавершеної революції Коперника, акцентування обмеженості методології природничих наук, інтенсивні шукання мови опису поза раціональних компонентів людської природи, висока оцінка християнського розуміння людини, критика атеїзму. Висновки. Обґрунтована змістовна спорідненість вчення про людину обох французьких мислителів, яка проявляється в баченні вихідної ситуації як вибору людиною власних засад в ході осмислення наукової революції, розумінні християнства як базової парадигми мислення, пріоритетності антропологічного інтересу над природничо-науковим, домінуюча роль етичного мотиву філософування.
RUS: Цель. Аргументировать содержательное родство антропологических позиций Декарта и Паскаля как двух вариантов ответа на запрос эпохи по развитию. Реализация указанной цели предусматривает определение духовного климата эпохи и обращение к текстам двух крупных французских мыслителей 17-го века для демонстрации общих моментов в толковании феномена человека. Теоретический базис. Методологической основой исследования являются концептуальные положения представителей феноменологии и герменевтики. Научная новизна. Аргументировано наличие учения о человеческой природе у Декарта и обозначены проявления общих моментов с учением Паскаля. К числу последних относятся контекст незавершенной революции Коперника, акцентирование ограниченности методологии естественных наук, интенсивные поиски языка описания внерациональных компонентов человеческой природы, высокая оценка христианского понимания человека, критика атеизма. Выводы. Обосновано содержательное родство учения о человеке обоих французских мыслителей, которое проявляется в видении исходной ситуации как выбора человеком собственных принципов в ходе осмысления научной революции, понимании христианства как базовой парадигмы мышления, приоритетности антропологического интереса над естественно-научным, доминирующая роль этического мотива философствования.
UKR: Мета. Аргументувати змістовну спорідненість позицій Декарта і Паскаля як двох варіантів відповіді на запит епохи щодо розбудови антропології. Реалізація означеної мети передбачає окреслення духовного клімату епохи та звертання до текстів двох великих французьких мислителів 17-го століття для демонстрації спільних моментів у тлумаченні феномену людини. Теоретичний базис. Методологічною основою дослідження є концептуальні положення представників феноменології та герменевтики. Наукова новизна. Аргументовано наявність вчення про людську природу в Декарта та окреслено прояви спільних моментів з вченням Паскаля. До числа чинників останніх належать контекст незавершеної революції Коперника, акцентування обмеженості методології природничих наук, інтенсивні шукання мови опису поза раціональних компонентів людської природи, висока оцінка християнського розуміння людини, критика атеїзму. Висновки. Обґрунтована змістовна спорідненість вчення про людину обох французьких мислителів, яка проявляється в баченні вихідної ситуації як вибору людиною власних засад в ході осмислення наукової революції, розумінні християнства як базової парадигми мислення, пріоритетності антропологічного інтересу над природничо-науковим, домінуюча роль етичного мотиву філософування.
RUS: Цель. Аргументировать содержательное родство антропологических позиций Декарта и Паскаля как двух вариантов ответа на запрос эпохи по развитию. Реализация указанной цели предусматривает определение духовного климата эпохи и обращение к текстам двух крупных французских мыслителей 17-го века для демонстрации общих моментов в толковании феномена человека. Теоретический базис. Методологической основой исследования являются концептуальные положения представителей феноменологии и герменевтики. Научная новизна. Аргументировано наличие учения о человеческой природе у Декарта и обозначены проявления общих моментов с учением Паскаля. К числу последних относятся контекст незавершенной революции Коперника, акцентирование ограниченности методологии естественных наук, интенсивные поиски языка описания внерациональных компонентов человеческой природы, высокая оценка христианского понимания человека, критика атеизма. Выводы. Обосновано содержательное родство учения о человеке обоих французских мыслителей, которое проявляется в видении исходной ситуации как выбора человеком собственных принципов в ходе осмысления научной революции, понимании христианства как базовой парадигмы мышления, приоритетности антропологического интереса над естественно-научным, доминирующая роль этического мотива философствования.
Description
A. Malivskyi: ORCID 0000-0002-6923-5145
Keywords
Descartes, Pascal, man, anthropology, religion, rationality, scientific revolution, ethics, Декарт, Паскаль, людина, антропологія, релігія, раціональність, наукова революція, етика, человек, антропология, религия, рациональность, научная революция, КФС
Citation
Malivskyi A. M. Doctrine of Man in Descartes and Pascal. Антропологічні виміри філософських досліджень. 2019. Вип. 16. С. 133–142. DOI: https://doi.org/10.15802/ampr.v0i16.188893.