<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
  <title>DSpace Собрание:</title>
  <link rel="alternate" href="http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/9694" />
  <subtitle />
  <id>http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/9694</id>
  <updated>2022-03-20T07:13:55Z</updated>
  <dc:date>2022-03-20T07:13:55Z</dc:date>
  <entry>
    <title>Антропологічні виміри філософських досліджень № 5, 2014 р.</title>
    <link rel="alternate" href="http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/11241" />
    <author>
      <name />
    </author>
    <id>http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/11241</id>
    <updated>2020-03-30T09:10:42Z</updated>
    <published>2014-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Название: Антропологічні виміри філософських досліджень № 5, 2014 р.
Краткий осмотр (реферат): UK: У збірнику представлені наукові статті, що висвітлюють та осмислюють нові грані людського існування на початку нового тисячоліття. Окрема увага зосереджується на формах їх оприявнення та рефлексії у філософії науки, культури, техніки, мови. Збірник призначено для співробітників науково-дослідних організацій, наукових, науково-педагогічних та інженерних працівників, докторантів, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів.; RU: В сборнике представлены научные статьи, освещающие и осмысливающие новые грани человеческого существования в начале нового тысячелетия. Особое внимание сосредоточено на формах их проявления и рефлексии в философии науки, культуры, техники, языка. Сборник предназначен для сотрудников научно-исследовательских организаций, научных, научно-педагогических и инженерных работников, докторантов, аспирантов, студентов высших учебных заведений.; EN: The collection includes the papers, which illuminate and comprehend new facets of human existence at the beginning of the new century. Particular attention concentrates on the forms of their manifestation and reflection in the science, culture, technology and language philosophy. The collection is intended for the research organizations employees, engineering employees, research and educational personnel, as well as for the doctoral candidates, postgraduates and for the higher school students.</summary>
    <dc:date>2014-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
  <entry>
    <title>Антропологічна компонента онтології Декарта</title>
    <link rel="alternate" href="http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/3011" />
    <author>
      <name>Малівський, Анатолій Миколайович</name>
    </author>
    <id>http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/3011</id>
    <updated>2021-07-28T09:13:14Z</updated>
    <published>2014-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Название: Антропологічна компонента онтології Декарта
Авторы: Малівський, Анатолій Миколайович
Краткий осмотр (реферат): UK: Мета статті – окреслити та осмислити вчення Декарта про антропологічний компонент онтології як найважливішу складову його філософії. Реалізація означеної мети передбачає послідовне розв’язання таких задач: 1) огляд дослідницької літератури по проблемі присутності людини та особистісного характеру істини; 2) наголошення на амбівалентності його базової інтенції спадщини; 3) обґрунтування тези про конститутивність присутності людини та осмислення пристрастей як форми оприявнення антропологічного компоненту онтології. Методологія. Звертання до евристичного потенціалу феноменології, постпозитивізму та постмодернізму дає можливість: 1) наголошення на багатошаровості та полісемантичності класичних філософських текстів; 2) усвідомлення обмеженості та недостатності наївно-просвітницького бачення природи людини; 3) пошуків нової рецепції європейської класики, що передбачає подолання усталених нігілізму та песимізму стосовно інтерпретації феномену людини. Наукова новизна. Вперше об’єктом окремої уваги стає антропологічний компонент онтології Декарта, котрий досі обділявся увагою в силу ряду причин: основними серед них є 1) традиційна недооцінка факту незавершеності творчості Декарта як нереалізованого антропологічного проекту та 2) відсутність належної уваги до особистісного характеру істини. Передумовою їх конструктивного подолання є увага до амбівалентності базової інтенції та істотності етики у спадщині мислителя. Тексти філософа та дослідницька література дозволяють стверджувати конститутивний характер присутності людини та пристрастей як ключової форми оприявнення антропологічного компоненту онтології. Висновки. Сьогодні втрачає свою переконливість усталена традиція тлумачення природи філософування у Декарта як процесу філіації знеособлених знань. Неупереджене бачення текстів спонукає переглянути як неприйнятні (1) тлумачення процесу пізнання істини як відображення (2) бачення процесу філософування як знеособленого. 3) редукований образ людини як мислячої речі.; RU: Цель статьи – вычленить и осмыслить учение Декарта об антропологическом компоненте онтологии как важнейшую составляющую его философии. Реализация упомянутой цели предполагает последовательное решение следующих задач: 1) обзор исследовательской литературы по проблеме присутствия человека и личностного характера истины; 2) акцентирование амбивалентности базовой интенции его наследия; 3) обоснование тезиса о конститутивности человеческого присутствия и осмысления страстей как формы обнаружения антропологического компонента онтологии. Методология. Обращение к эвристическому потенциалу феноменологии, постпозитивизма и постмодернизму дает возможность: 1) подчеркивание многослойности и полисемантичности классических философских текстов; 2) осознание ограниченности и недостаточности наивно-просветительского видения природы человека; 3) поиски новой рецепции европейской классики, что предполагает преодоление устоявшихся нигилизма и пессимизма в истолковании феномена человека. Научная новизна. Впервые объектом отдельного внимания становится антропологический компонент онтологии Декарта, до сих пор пренебрегаемый: основные факторы – 1) традиционная недооценка факта незавершенности творчества Декарта как нереализованного антропологического проекта 2) отсутствие должного внимания к личностному характеру истины. Предпосылкой их конструктивного преодоления является внимание к амби-валентности базовой интенции и существенности этики для наследия мыслителя. Тексты философа и исследовательская литература позволяют утверждать конститутивный характер присутствия человека и страстей как ключевой формы обнаружения антропологического компонента онтологии. Выводы. Сегодня теряет свою убедительность устоявшаяся традиция истолкования природы философствования у Декарта как процесса филиации обезличенных знаний. А поэтому неприемлемыми и проблематичными являются устоявшееся клише об (1) истолкование процесса познания истины как отображения (2) понимание процесса философствования как обезличенного. 3) редуцированный образ человека как мыслящей вещи.; EN: The purpose of the article is to outline and comprehend the Descartes’ theory about anthropological component of ontology as the most important part of his philosophy. The accomplishment of this purpose covers the successive solution of the following tasks: 1) review of the research literature concerning the problem of human’s presence and the individual nature of truth; 2) emphasize the ambivalence of the basic intention of his legacy; 3) justify the thesis about constitutivity of human’s presence and comprehend passions as the form of disclosure of ontology’s anthropological component. Methodology. The use of the euristic potential of phenomenology, postpositivism and postmodernism makes it possible to emphasize the multiple-layer and multiple-meaning classical philosophy works, to comprehend the limitation and scarcity of the naïve-enlightening vision of human nature and to look for a new reception of European classics that provides the overcoming of established nihilism and pessimism concerning the interpretation of human nature. Scientific novelty. It is the first time that anthropological component of Descartes’ ontology became an object of particular attention. It previously lacked attention because of following main reasons: 1) traditional underestimating of the fact of Descartes’ legacy incompleteness as an unrealized anthropological project and 2) lack of proper attention to the individual nature of truth. The premise for its constructive overcoming is the attention to ambivalence of the basic intention and the significance of ethics in the philosopher’s legacy. His texts and research literature allow confirming the constitutive nature of human’s presence and passions as the key form of disclosure of the ontology anthropological component. Conclusions. The established tradition of interpretation the Descartes’ philosophizing nature as the filiation process of impersonal knowledge loses its cogency these days. The unprejudiced vision of the texts urges to revise (1) the interpretation of cognition process as reflection, (2) the vision of philosophizing process as the depersonalized one, and (3) reduced human image as a thinking thing as unacceptable.
Описание: А. Малівський: ORCID 0000-0002-6923-5145</summary>
    <dc:date>2014-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
  <entry>
    <title>Когнітивні аспекти сучасної філософії історичного пізнання</title>
    <link rel="alternate" href="http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/3010" />
    <author>
      <name>Айтов, Спартак Шалвович</name>
    </author>
    <id>http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/3010</id>
    <updated>2021-07-28T09:13:45Z</updated>
    <published>2014-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Название: Когнітивні аспекти сучасної філософії історичного пізнання
Авторы: Айтов, Спартак Шалвович
Краткий осмотр (реферат): UK: Мета. Метою даної праці є інтелектуальна реконструкція та аналіз різноманітних за методологічними підходами когнітивних напрямків сучасної філософії історії та з’ясування їх пізнавальних, наукових взаємозв’язків із концептуальними положеннями такої гілки історичного пізнання, як історична антропологія. Методологія. Методологічним інструментарієм даної роботи виступають такі наукові підходи, як методи філософії науки, міждисциплінарний підхід, методи джерелознавчого та системного аналізу. Наукова новизна. Відтворено та проаналізовано низку методологічних підходів, властивих природознавчим та суспільно-гуманітарним наукам. Останні, відповідно із принципами міждисциплінарної парадигми, вельми широко застосовує сучасна філософія історичного пізнання, зокрема при аналізі історичного процесу та головних елементів його: ментальності, світогляду та норм суспільно значущої та особистісної поведінки індивідів та соціумів минулого. З’ясовано вплив на дослідження різноманітних історичних та історично-антропологічних проблем концепції таких імплантованих у методологію сучасної філософії історії наукових дисциплін, як теорія хаосу, синергетика, математична біологія, етнологія, соціальна психологія тощо. Акцептовано увагу на інтелектуальні зв’язки, застосованих у філософії історії, історичному пізнанні міждисциплінарної методології, теорії та концептів із природознавчих та соціально-гуманітарних дисциплін. Вони застосовуються для аналізу та розуміння комплексних та багатоаспектних історичних подій та процесів. Висновки. Результатом аналізу когнітивної динаміки застосування у філософії історії концептуальних підходів із вельми широкого спектру наукових дисциплін стало виокремлення низки етапів цього інтелектуального процесу. Кожен із них має особливі логіко-методологічні та соціально-культурні ознаки («характеристики»). Внутрішня, когнітивна єдність даної наукової динаміки полягає у тому, що вона була спрямовання не на руйнацію попередньої інтелектуальної традиції, але на її поглиблення та оновлення на підставі реалізації більш різноманітних та ефективних методологічних підходів.; RU: Цель. Целью данной работы является интеллектуальная реконструкция и анализ разнообразных по методологическим подходам когнитивных направлений современной философии истории и выяснения их познавательных, научных взаимосвязей с концептуальными положениями такой ветви исторического познания, как историческая антропология. Методология. Методологическим инструментарием данной работы выступают такие научные подходы, как методы философии науки, междисциплинарный подход, методы источниковедческого и системного анализа. Научная новизна. Воспроизведены и проанализированы ряд методологических подходов, присущих естественнонаучных и общественно-гуманитарным наукам. Последние, в соответствии с принципами междисциплинарной парадигмы, весьма широко применяет современная философия исторического познания, в частности при анализе исторического процесса и главных элементов его: ментальности, мировоззрения и норм общественно значимого и личностного поведения индивидов и социумов прошлого. Выяснено влияние на исследования различных исторических и историко-антропологических проблем концепции таких имплантированных в методологию современной философии истории научных дисциплин, как теория хаоса, синергетика, математическая биология, этнология, социальная психология и т.п.. Акцентируется внимание на интеллектуальных связях применяемых в философии истории, историческом познании междисциплинарной методологии, теории и концептов естественно-научных и социально-гуманитарных дисциплин. Они применяются для анализа и понимания комплексных и многоаспектных исторических событий и процессов. Выводы. Результатом анализа когнитивной динамики применения в философии истории концептуальных подходов весьма широкого спектра научных дисциплин стало выделение ряда этапов этого интеллектуального процесса. Каждый из них имеет особые логико-методологические и социально культурные признаки («характеристики»). Внутреннее, когнитивное единство данной научной динамики заключается в том, что она была направлена не на разрушение предыдущей интеллектуальной традиции, но на ее углубление и обновление на основании реализации более разнообразных и эффективных методологических подходов.; EN: Purpose. The aim of this work is the intelligent reconstruction and the analysis of the various methodological approaches to cognitive areas of modern philosophy of history and determines their cognitive and academic relationships with conceptual terms of such branches of historical knowledge as historical anthropology. Methodology. Methodological tools of this work are such scientific approaches as methods of philosophy of science, interdisciplinary approach, methods of source and system analysis. Scientific novelty. Reproduced and analyzed was a number of methodological approaches inherent in the natural sciences and the social - the humanities. The latter, in accordance with the principles of interdisciplinary paradigm, is very widely applied by the modern philosophy of historical knowledge, in particular in the analysis of the historical process and its main elements: the mentality, attitudes and norms of socially significant and personal behavior of individuals and societies of the past. The influence of research on various historical and historical anthropological problems such concepts implanted in the methodology of modern philosophy of history scientific disciplines as chaos theory, synergetics, mathematical biology, ethnology, social psychology, etc. Focuses on intellectual connections are used in the philosophy of history, historical knowledge interdisciplinary methodology, theory and concepts of natural science and social - humanities. They are used to analyze and understand the complex and multifaceted historical events and processes. Conclusions. The result of the analysis of the cognitive dynamics applications in the philosophy of history of conceptual approaches of a very wide range of scientific disciplines has been the allocation of a number of phases of the mining process. Each of them has special logic - methodological and socio cultural characteristics ("Data"). Internal, cognitive science dynamics of this unity was not the aiming at the destruction of the previous intellectual tradition, but its deepening and updating on the basis of the implementation of more effective and diverse methodological approaches.
Описание: C. Айтов: ORCID 0000-0001-9049-5868</summary>
    <dc:date>2014-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
  <entry>
    <title>The Feminine and Masculine Archetypes in the Structure of a Pagon Myth</title>
    <link rel="alternate" href="http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/3009" />
    <author>
      <name>Kuptsova, Tatiana A.</name>
    </author>
    <id>http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/3009</id>
    <updated>2021-07-15T08:31:47Z</updated>
    <published>2014-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Название: The Feminine and Masculine Archetypes in the Structure of a Pagon Myth
Авторы: Kuptsova, Tatiana A.
Краткий осмотр (реферат): EN: The aim of the article is to reveal peculiarities of the formation of feminine and masculine archetypes in a pagon myth; to substantiate, how male and female bodies change into archetypes; to analyze peculiarities of the archetypes' influence on stereotype formation in the mythological consciousness of our ancestors. Methods and approaches. To understand gender symbolical and imaginative sphere of culture of great importance is K. G. Yung's theory of archetypes. Historical and philosophical understanding of theoretic gender representation is possible owing to methods of feminist cultural criticism. To investigate specific features of archetypes' influence on the gender stereotype formation in mythological consciousness of our ancestors the theory of ethnoarchetype developed by V. F. Yatchenko is also valuable. Scientific novelty. It is proved, that the mythological consciousness of Ukrainian ancestors and their archetypes had no strictly fixed social status. The transformation into patriarchal male and female stereotypes was influenced by the essentialistic establishments which defined man's social role as a leading one and a woman's one as of minor importance. The social and cultural secondary role of woman was softened by female mystic charisma, based on the ability to give birth and to be mother of every living being. In the Ukrainian culture this role was embodied in the sacral archetype of the Mother-Land, which led to complimentary attitude of national philosophy to feminine concept. With the help of historical, philosophical and gender scientific methods the original material was analysed, which helped to discover the particularities of gender stereotypes influence on the formation of vision in the Ukrainian philosophy. Conclusion. The analysis given in this article proves that the archetypes of Anima and Animus as sensually perceived culture – ontological transcendent reality, being psychological immanent reality, were reflections of the objectively existing structures of being, combination of real and ideal, space and mental. In the structure of the mythological consciousness they existed as unperceived but determinant factors of the material world praphenomenon of being. They often produce their influence on the modern cultural life of Ukrainian people in the forms of stereotype notions about the feminine and masculine concepts.; UK: Мета. Виявити особливості формування фемінінного і маскулінного архетипів в язичницькій міфології; обґрунтувати, як жіноча та чоловіча тілесності перетворюються на архетип; проаналізувати особливості впливу архетипу на формування гендерних стереотипів у міфологічній свідомості наших пращурів. Методологія. Для осягнення гендерної навантаженості символічно-образної сфери культури методологічно доцільним є використання теорії архетипів К. Г. Юнга. Історико-філософське осягнення теоретичної репрезентації гендеру стало можливим завдяки методології феміністичної критики культури. Методологічно важливим для виявлення особливостей впливу архетипу на формування гендерних стереотипів у міфологічній свідомості наших пращурів є розробка теорії етноархетипу В. Ф. Ятченка. Наукова новизна. Доведено, що у міфологічній свідомості праукраїнців архетипи не мали жорстко усталених соціальних статусів, а їх трансформація у патріархатні стереотипи чоловічого та жіночого відбувалася поступово під впливом соціальних практик на основі есенціалістських установок із закріпленням провідної соціальної ролі за чоловіками і другорядної за жінками. Соціокультурна другорядність фемінінного пом’якшувалася тим, що жіноча містична харизматичність, заснована на здатності народжувати нове життя і бути покровителькою всього живого, втілювалася у наскрізному для української культури сакралізованому архетипі матері-землі, сформувавши переважно компліментарне відношення вітчизняної філософії до фемінінного. За допомогою історико-філософських та гендерних методологій проінтерпретовано джерельні матеріали, що дозволило виявити особливості впливу гендерних стереотипів на формування світоглядних засад української філософії. Висновки. Архетипи аніми та анімусу як чуттєво сприйнята духовно-онтологічна транседентна реальність, будучи психологічною іманентною реальністю, являлися відображенням у людській душі об'єктивно існуючих структур буття, поєднанням реального та ідеального, космічного та психічного. У структурі міфологічної свідомості вони існували як неусвідомлені, але визначальні по відношенню до матеріального світу прафеномени буття. Вони продовжують впливати на сучасний культурний побут українців часто у формі стереотипних уявлень про фемінінне та маскулінне.; RU: Цель. Выявить особенности формирования фемининного и маскулинного архетипов в языческой мифологии; обосновать, как женская и мужская телесности превращаются в архетип; проанализировать особенности влияния архетипа на формирование гендерных стереотипов у мифологическом сознании наших предков. Методология. Для осмысления гендерного наполнения символическо-образной сферы культуры методологически целесообразным является использование теории архетипов К. Г. Юнга. Историко-философское осмысление теоретической репрезентации гендера стало возможным благодаря методологии феминистической критики культуры. Методологически важным для выявления особенностей влияния архетипов на формирование гендерных стереотипов у мифологическом сознании наших предков является разработка теории этноархетипа В. Ф. Ятченко. Научная новизна. Доказано, что у мифологическом сознании праукраинцев архетипы не имели строго установленных социальных статусов, а их трансформация в гендерные стереотипы мужского и женского происходила постепенно под влиянием социальных практик на основе эссенциалистских установок с закреплением ведущей социальной роли за мужчинами и второстепенной за женщинами. Социокультурная второстепенность фемининного смягчалась тем, что женская мистическая харизматичность, основанная на способности рождать новую жизнь и быть покровительницей всего живого, воплощалась в украинской культуре в сакрализованом архетипе матери-земли, сформировав преимущественно комплиментарное отношение отечественной философии к фемининному. При помощи историко-философских и гендерных методологий проанализированы первоисточники, что позволило выявить особенности влияния гендерных стереотипов на формирование мировоззренческих установок украинской философии. Выводы. Доказано, что архетипы анимы и анимуса как чувственно воспринимаемая духовно-онтологическая транседентная реальность, будучи психологически имманентной реальностью, являлись отражением в человеческой душе объективно существующих форм бытия, соединением реального и идеального, космического и психического. В структуре мифологического сознания они существовали как неосознанные, но определительные по отношению к материальному миру прафеномены бытия. Они продолжают влиять на современный культурный быт украинцев часто в форме стереотипных представлений о фемининном и маскулинном.
Описание: T. Kuptsova: ORCID 0000-0002-0876-0384</summary>
    <dc:date>2014-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
</feed>

