http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/9690 2022-03-20T07:12:43Z 2022-03-20T07:12:43Z http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/11239 2020-03-30T09:09:26Z 2013-01-01T00:00:00Z

Название: Антропологічні виміри філософських досліджень № 3, 2013 р. Краткий осмотр (реферат): UK: У збірнику представлені наукові статті, що висвітлюють та осмислюють нові грані людського існування на початку нового тисячоліття. Окрема увага зосереджується на формах їх оприявнення та рефлексії у філософії науки, культури, техніки, мови. Збірник призначено для співробітників науково-дослідних організацій, наукових, науково-педагогічних та інженерних працівників, докторантів, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів.; RU: В сборнике представлены научные статьи, освещающие и осмысливающие новые грани человеческого существования в начале нового тысячелетия. Особое внимание сосредоточено на формах их проявления и рефлексии в философии науки, культуры, техники, языка. Сборник предназначен для сотрудников научно-исследовательских организаций, научных, научно-педагогических и инженерных работников, докторантов, аспирантов, студентов высших учебных заведений.; EN: The collection includes the papers, which illuminate and comprehend new facets of human existence at the beginning of the new century. Particular attention concentrates on the forms of their manifestation and reflection in the science, culture, technology and language philosophy. The collection is intended for the research organizations employees, engineering employees, research and educational personnel, as well as for the doctoral candidates, postgraduates and for the higher school students.

2013-01-01T00:00:00Z Айтов, Спартак Шалвович http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/3001 2021-07-28T11:40:30Z 2013-01-01T00:00:00Z

Название: Філософія культури М. М. Бахтіна: історично-антропологічні виміри Авторы: Айтов, Спартак Шалвович Краткий осмотр (реферат): UK: Мета. Зв’язування впливу теоретичних підходів концепцій філософії культури М. М. Бахтіна на ґенезу та реалізацію історично-антропологічних концептів та реконструкцій ментальності, а також соціально-культурних особливостей й поведінки людей і суспільств минулого. Методологія. Методологічним інструментарієм є методи системного та джерелознавчого аналізів. Наукова новизна. Проаналізовані такі концепти філософії культури М. М. Бахтіна як карнавал, народна культура, сміхова культура, поняття соціально-культурної проекції матеріально-тілесного низу та її впливу на сміхову культуру Європейського Середньовіччя та Ренесансу. Відтворено методологічні підходи Бахтіна для історично-антропологічної реконструкції ментальності та соціокультурних реалій високого Середньовіччя та доби Відродження. Досліджено сприймання філософсько-культурних концепцій М. М. Бахтіна наукового співтовариства та їх вплив на історично-антропологічні студії. Також був проаналізований вплив відповідних ідей М. М. Бахтіна на історично-антропологічні дослідження останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст., зокрема на роботи Д. Лихачова, А. Гуревіча, Е. Томпсона та низки дослідників. Висновки. Концепція філософії культури М. М. Бахтіна, зокрема сміхова культура, народне світосприйняття, карнавал, соціально-культурна двосвітність культури сміху Європи доби високого Середньовіччя та Ренесансу виступають одним із найважливіших концептуальних елементів при дослідженні ментальності, соціально-значущіх поведінки і повсякденного життя як вказаних епох, так і будь-яких інших, від раннього Середньовіччя до сучасності.; RU: Цель. Выяснение влияния теоретических подходов концепций философии культуры М. М. Бахтина на генезис и реализацию историко-антропологических концептов и реконструкций ментальности, а также социально-культурных особенностей и поведения людей и обществ прошлого. Методология. Методологическим инструментарием являются методы системного и истоковедческого анализов. Научная новизна. Проанализированы такие концепции философии культуры М. М. Бахтина как карнавал, народная культура, смеховая культура, двоемирие, понятие социально0культурной проекции материально-культурного низа и ее влияние на смеховую культуру европейского Средневековья и Ренессанса. Воссозданы методологические подходы Бахтина для историко-антропологической реконструкции ментальности и социально-культурных реалий высокого Средневековья и эпохи Возрождения. Исследовано восприятие философско-культурных концепций М.М. Бахтина научным сообществом и их влияние на историко-антропологические исследования. Также было проанализировано влияние соответствующих идей М. М. Бахтина на историко-антропологические исследования последней четверти ХХ – начала ХХI вв. в частности, на работы Д. Лихачева, А. Гуревича, Э. Томпсона и других исследователей. Выводы. Концепция философии культуры М. М. Бахтина,в частности, смеховая культура, народное мировосприятие, карнавал, социально-культурное двоемирие, реконструкция отечественных основ культуры смеха Европы эпохи высокого Средневековья и Ренессанса выступают одним из важнейших концептуальных элементов при изучении ментальности социально-значимого поведения и повседневной жизни как указанных эпох, так и любых других, от раннего Средневековья до современности.; EN: The purpose of this paper is to determine the influence of theoretical approaches to the philosophical concepts of culture M. M. Bakhtin on the genesis and implementation of historical and anthropological concepts and renovations mentality and socio-cultural characteristics and behavior of individuals and societies of the past. Methodology.Methodological tools are methods of system and source analyses. Theoretical basis and results: analyzes the concept of the philosophy of culture such M.M. Bakhtin as a carnival, folk culture, culture of humor, doubleworld, concept social-cultural projection material and cultural bottom and its impact on the culture of laughter European Middle Ages and Renaissance. Methodological approaches Bakhtin recreated for historical and anthropological reconstruction mentality and socio-cultural realities of the high Middle Ages and the Renaissance. Investigated the perception of philosophical and cultural concepts M. M. Bakhtin, the scientific community and their impact on the historical and anthropological studies. It was also analyzed the influence of the respective ideas M.M. Bakhtin's historical and anthropological studies of the last quarter of XX - beginning of XXI century. in particular on the work of D. Likhachev, A. Gurevich, E. Thompson and other researchers. Conclusion: concept of the philosophy of culture, MM Bakhtin, in particular, the culture of humor, the popular perception of the world, carnival, social and cultural doubleworld, reconstruction of the domestic foundations of culture laughter Europe era high Middle Ages and the Renaissance were one of the most important conceptual elements in the study of the mentality of socially significant behavior and daily life as these periods, so or any other, from the early Middle Ages to the present. Описание: C. Айтов: ORCID 0000-0001-9049-5868

2013-01-01T00:00:00Z Снітько, Дмитро Юрійович http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/2998 2021-07-28T11:40:49Z 2013-01-01T00:00:00Z

Название: Бездіяльність людини в контексті проблеми ідентичності суб’єкта Авторы: Снітько, Дмитро Юрійович Краткий осмотр (реферат): UK: Мета. Аналіз сутності постмодерністського розуміння суб’єкта; виявлення зв'язку ідентичності суб’єкта із феноменом людської бездіяльності; акцентування екзистенційних аспектів взаємозв’язку ідентичності суб’єкта і його бездіяльності; дослідження альтернативи класичним (жорстким) та постмодерним (плюралістичним) концепціям ідентичності суб’єкта. Методологія. В основу наукового дослідження покладені контент-аналіз літератури та системний аналіз. Серед сучасних вітчизняних дослідників проблеми суб’єктивності можна відзначити роботи тих авторів, що досліджують соціокультурні аспекти проблеми ідентичності суб’єкта, ставлячи в центр уваги екзистенційні аспекти проблеми ідентичності суб’єкта. Наукова новизна. Досліджено зв'язок феномену бездіяльності із ідентичністю суб’єкта. Висновки. Показано, що уявлення про суб’єкта і його ідентичність сьогодні є вкрай розмитим і невизначеним. Зокрема, можна простежити певну суперечність між тлумаченням суб’єкта в якості суми ідентичностей та ствердженням самості суб’єкта як первинної щодо будь-яких ідентичностей. В контексті такої суперечності автор демонструє зв'язок ідентичності суб’єкта із його бездіяльністю. Остання розуміється в екзистенційному смислі як відчуження суб’єкта від власної самості та його самоідентифікація із ситуативними суспільними ролями, що призводить до викривлення дії в її істинному смислі як вчинку, спрямованого на своє власне буття. В якості вагомого чинника згаданої бездіяльності постає саме ідентичність суб’єкта, що виступає ерешкодою для дії в комунікативній, ментальній та практичні й сферах. Саме тому, в якості альтернативи як жорстким, так і плинним ідентичностям, постає така форма ідентичності суб’єкта, що базуєтьcя не на різноманітних ідентифікаціях суб’єкта із зовнішніми об’єктами, а ґрунтується на самості суб’єкта, витлумаченій як «присутність в світі».; RU: Цель. Анализ сущности постмодернистского понимания субъекта; выявление связи идентичности субъекта с феноменом человеческой бездеятельности; акцентирование экзистенциальных аспектов взаимосвязи идентичности субъекта и его бездеятельности; исследование альтернативы классическим (жестким) и постмодернистским (плюралистическим) концепциям идентичности субъекта. Методология. В основе научного исследования лежат контент-анализ литературы и системный анализ. Научная новизна. Установление связи феномена бездеятельности с идентичностью субъекта.Выводы. Показано, что представление о субъекте и его идентичности сегодня является крайне неопределенным и размытым. В частности, можно проследить определенную противоречивость между пониманием субъекта в качестве суммы идентификаций и утверждением самости субъекта как первичной по отношению к каким-либо идентичностям. В контексте данного противоречия автор демонстрирует связь идентичности субъекта с его бездеятельностью. Последняя понимается в экзистенциальном смысле как отчуждение субъекта от собственной самости и его самоидентификация с ситуативными социальными ролями, что приводит к искажению действия в истинном значении как поступка, направленного на свое собственное бытие. Весомым фактором упомянутой бездеятельности является именно идентичность субъекта, которая выступает помехой для действия в коммуникативной, ментальной и практической сферах. Поэтому, в качестве альтернативы как жестким, так и изменчивым идентичностям, предстает такая форма идентичности субъекта, которая базируется не на разнообразных идентификациях индивида с внешними объектами основана на самости субъекта, понимаемой как «присутствие в мире».; EN: The subject of article is analyze of essence postmodern understanding of human; finding relationship with personal identity and inactivity; accentuation on existential aspects of this relation; to investigate the alternatives to classical and pluralistic conceptions of subject’s identity. Scientific novelty of received results consists in a discovery of the relationship with human inactivity and personal identity. Results: the author has demonstrated that the conception of the subject and its identity in nowadays is very indeterminate. In particular, we can keep watching some contradiction between the interpretations of the subject as an amount of the identifications and statement as a basic ground of human his Self-being. In the context of this contradiction the author has demonstrate the relation with personal identity and human inactivity. Inactivity had understand how subject’s self-alienation and his self-identification with situational social roles and functions. This self-alienation leading to the perversion of true agency (doing), that must be direct on the own being. Grave cause of human inactivity is personal identity, that obstructing communicative, mental and practical agency. Therefore, how the alternative of classical and pluralistic conceptions of identity is the special form of identity, that ground on the subject’s Selfhood – being-in-world. Описание: Д. Снітько: ORCID 0000-0001-7417-7958

2013-01-01T00:00:00Z Маливский, Анатолий Николаевич http://eadnurt.diit.edu.ua/jspui/handle/123456789/2997 2021-07-28T11:43:11Z 2013-01-01T00:00:00Z

Название: Хайдеггер об антропологических интенциях философствования Декарта Авторы: Маливский, Анатолий Николаевич Краткий осмотр (реферат): RU: Цель. Вычленить и осмыслить основные моменты хайдеггеровского видения ключевых идей философии Декарта в ходе поисков «другого начала» философствования как антропологии. Реализация поставленной цели предполагает решение следующих задач: обоснование идеи критического отношения Хайдеггера к устоявшимся техноморфным стереотипам о базовой интенции философии Декарта; реконструкцию контекста обращения Хайдеггера к осмыслению базовой интенции и основных мотивов философствования Декарта; анализ аутентичности оценок учения Декарта Хайдеггером в современной литературе. Методология. Существенный потенциал ходе конструктивного осмысления и теоретической реконструкции антропологической интенции философствования имеют достижения антропологически ориентированной мысли ХХ века, а именно – экзистенциализм, философская антропология, персонализм, коммуникативная философия. Особое значение приобретает наследие Хайдеггера, особенно его размышления о путях поиска и обретения содержательной альтернативы техницизму в виде «другого начала» философствования. Научная новизна. Анализ научной литературы, посвященной отношению Хайдеггер – Декарт, свидетельствует о доминировании усеченного понимания философии Декарта, лишенного антропологической составляющей, и, как следствие, игнорирование содержательной преемственности идей Декарта Хайдеггером. Обращаясь к соответствующим текстам Хайдеггера, посвященным осмыслению глубинных трансформаций Нового времени, мы обнаруживаем – именно антропология выступает в качестве краеугольного камня науки и техники. Осознание базисной роли антропологии в культуре Нового времени побуждает Хайдеггера посвящать многие страницы своих текстов деструкции устоявшихся представлений о самодостаточности науки, техники, мышления и обнаружению скрытых от поверхностного взгляда личностного характера философского знания. Выводы. Хайдеггер считает целесообразным уделить много внимания наследию Декарта как одного из тех фундаментальных мыслителей, чье творчество особенно важно в ходе одновременного осмысления как истоков европейской антропологии, так и становления основ техногенной цивилизации Нового времени. Наследие Хайдеггера в значительной мере способствует более аутентичному истолкованию базовой интенции и основных мотивов философствования Декарта. Открытие им новых перспектив в значительной степени обусловлено его собственной антропологической ориентацией, критическим отношением к линейной концепции истории философии, неприятием поверхностности техноморфного истолкования философии.; UK: Мета. Вичленити та осмислити основні моменті гайдеґґерівського бачення ключових ідей філософії Декарта в ході пошуків «другого начала» філософування як антропології. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання наступних задач: обґрунтування ідеї критичного ставлення Гайдеґґера до усталених техноморфних стереотипів про базову інтенцію філософії Декарта; реконструкція контексту звертання Гайдеґґера до осмислення інтенції та основних мотивів філософування Декарта; аналіз автентичності оцінок вчення Декарта Гайдеґґером в сучасній літературі. Методологія. Істотний потенціал в ході конструктивного осмислення та теоретичної реконструкції антропологічної інтенції філософування мають досягнення антропологічно орієнтованої думки ХХ століття, а саме – екзистенціалізм, філософська антропологія, персоналізм, комунікативна філософія. Особливого значення набуває спадщина Гайдеґґера, перш за все його міркування про шляхи пошуку та здобуття змістовної альтернативи техніцизму в вигляді «другого начала» філософування. Наукова новизна. Аналіз наукової літератури, присвяченої відношенню Гайдеґґер – Декарт, свідчить про домінування фрагментарного розуміння філософії Декарта, позбавленого антропологічної складової, та, як наслідок, ігнорування змістовної спадкоємності ідей Декарта Гайдеґґером. Звертаючись до відповідних текстів Гайдеґґера, присвяченим осмисленню глибинних трансформацій Нового часу, ми виявляємо – саме антропологія виступає в якості наріжного каменя науки та техніки. Усвідомлення базової ролі антропології в культурі Нового часу спонукає Гайдеґґера присвятити багато сторінок своїх текстів деструкції усталених уявлень про самодостатність науки, техніки, мислення та виявленню прихованих від поверхового ока особистісного характеру філософського знання. Висновки. Гайдеґґер вважає доцільним приділення великої уваги спадщині Декарта як одного з тих фундаментальних мислителів, чия творчість особливо значуща в ході одночасного осмислення як витоків європейської антропології, так і становлення основ техногенної цивілізації Нового часу. Спадщина Гайдеґґера значною мірою сприяє більш автентичному тлумаченню базової інтенції та основних мотивів філософування Декарта. Відкриття ним нових перспектив значною мірою зумовлено його власною антропологічною орієнтацією, критичним ставленням до лінійної концепції історії філософії, неприйняттям поверховості техноморфного тлумачення філософії.; EN: The purpose of the article is to single out and comprehend the key points of Heidegger`s vision of the main ideas of Descartes` philosophy while searching «the other beginning» of philosophizing as anthropology. The implementation of the objective assumes the solution of the following tasks: justification of the Heidegger`s idea of the critical relation to the established stereotypes of technomorphism about the basic intention of Descartes` philosophy, the reconstruction of the context of Heidegger`s considering the understanding of the basic intention and main motives of Descartes` philosophizing, the authenticity analysis of the reception of Descartes` doctrine by Heidegger in modern literature. Methodology. The achievements of the anthropologically focused thought of the 20th century, namely existentialism, philosophical anthropology, personalism, communicative philosophy have the essential potential during the constructive judgment and theoretical reconstruction of anthropological intention of philosophizing. Heidegger's heritage takes on a special significance, especially his reflections about the ways of searching and finding a substantial alternative to the technicism in the form of «the other beginning» of philosophizing. Scientific novelty. The analysis of the scientific literature, devoted to the relationship of Heidegger – Descartes, testifies to the domination of the truncated understanding of Descartes`s philosophy deprived of an anthropological component, and, as a result, ignoration of the substantial succession of the Descartes` ideas by Heidegger. Considering Heidegger's corresponding texts devoted to the understanding of the deep transformations of the New time, we find out the anthropology as a cornerstone of science and technology. Understanding the basic part of anthropology in the culture of the New time makes Heidegger devote much attention to the destruction of the established ideas of self-sufficiency of science, technology, thinking and to the detection of those hidden ones from a superficial view of personal nature of philosophical knowledge. Conclusions. Heidegger reasonably decides to pay much attention to Descartes` heritage as one of the fundamental thinkers, whose works are especially important during the simultaneous understanding of both the sources of the European anthropology, and the formation of the bases of the technogenic civilization of the New time. Heidegger's heritage considerably contributes to more authentic interpretation of the basic intention and the main motives of Descartes` philosophy. His opening new prospects to a considerable degree is caused by his own anthropological orientation, critical attitude to the linear concept of the history of philosophy, the rejection of superficial teсhnomorphism interpretation of philosophy. Описание: А. Маливский: ORCID 0000-0002-6923-5145

2013-01-01T00:00:00Z